Полковник Петро Болбочан

Київськи Словарь
Київ пам'ятники
Київ нові пам'ятники полковнику УНР Петру Болбочану ¹

На місці пам'ятника генсеку КПУ Косіору, з ініціативи Громадської спілкі "Музичний батальйон" відкрили пам'ятник командувачу Запорізького полку армії УНР, полковнику Петру Болбочану
сквер Петра Болбочана, вул. Січових Стрільців, 86

Територія Української Народної Республики, що була закріплена мирним договором про припинення Світової Війни на Східному театрі, підписаним у Брест-Литовскому 3 березня 1918р.
Країні що підписали: Німетчина, Австро-Угорщина, Р.С.Ф.С.Р., Турція, Болгарія, Україна
Брестська Угода була ратіфікована надзвичайним четвертим Всеросійським з'їздом рад 15 березня 1918р.

¹ Болбочан Петро Федорович (1883-1919) - український військовий діяч, полковник Армії УНР. З початком Української революції 1917-1921р. Петро Болбочан займався організацією українських військових частин. Мав незаперечний авторитет серед підлеглих, а більшовики обіцяли за його голову 50 тисяч золотих рублів.
Солдати полковника Болбочана стали одним з найбільш боєздатних з’єднань Армії УНР - відіграли головну роль у звільненні Києва в лютому 1918-го та під час визволення від більшовиків Лівобережжя та Південно-Східної України.
З метою встановлення у Криму української влади та взяття під контроль Чорноморського флоту, у квітні 1918-го, Кримська група Армії УНР під проводом Болбочана блискуче провела Кримську операцію проти більшовиків з виходом до Севастополя. Черноморський флот підняв українські прапори.
Після ультиматуму німецького окупаційного командування, за наказом військового міністра УНР, військові частини Болбочана наприкінці квітня 1918р. вийшли з Криму... Український флот було інтерновано німцями до закінчення Світової війни...
У червні 1918, розпочався наступ більшовиків на Україну. Дивізію Петра Болбочана відправили на охорону українсько-російського кордону на північ від Слов'янська. Протягом трьох місяців запоріжці вели виснажливі бої з більшовиками. У листопаді 1918 полк під командуванням Болбочана одним з перших перейшов на бік Директорії УНР і був основною силою у повстанні проти гетьмана Скоропадського. Полковник підтримав антигетьманське повстання, проте висунув умову - зберегти від руйнування державний апарат (згодом ця умова була порушена)
У 1919р. Болбочан керував Обороною північно-східної України як командувач Лівобережною групою Армії УНР
За відступ під натиском більшовиків від Харкова, за доносом зрадника, Болбочана усунули від командування та розпочали судове слідство (найактивнишав Вінниченко)
(26 січня 1919 року в Києві Болбочан оприлюднив свого листа, в якому, зокрема, казав: "Бідна Україна, ми боремося з большевизмом, весь культурний світ піднімається на боротьбу з ним, а український новопосталий уряд УНР йде на зустріч большевизмові й большевикам!.. Ви не можете розібратися в самих простих життєвих питаннях, лізете в міністри, отамани, лізете в керівники великої держави, лізете в законодавці замість того, аби бути самими звичайними урядовцями і писарцями.")

Залишаючись під вартою без суду і слідства, Болбочан був переведений до Станіславова (нині Івано-Франківськ), де була тимчасова столиця Західноукраїнської Народної Республіки ЗУНР , під нагляд місцевої влади.
Тим часом, втративши Київ, Житомир, Вінницю на початку червня 1919 року, Армія УНР опинилася затиснута більшовицькими військами на незначній території Поділля. Директорія та Уряд перебували у містечку Чорний Острів, єдині боєздатні частини - Запорізький корпус у Проскурові, Січові Стрільці у Старокостянтинові.
10 червня 1919р. Петра Болбочана заарештували. Був звинувачений у зраді ( ніби то намаганні призначити головою Директорії Євгена Петрушевича). 28 червня його, як ворога Директорії, розстріляли на залізничній станції біля с.Балин