Левицький Орест Іванович
25.XII.1848, с. Маячка (тепер Полтавська область) - 9.V.1922, Київ
Президент Всеукраїнської академії наук (1922).
Український історик, правознавець, археограф, архівіст, етнограф і белетрист.
Академік Української академії наук з 1918 року.
1874 року закінчив Київський університет. У 1874-1921 роках - член-секретар Тимчасової комісії для розгляду давніх актів, з 1918 року - також голова Комісії звичаєвого права Української академії наук. Був членом Історичного товариства Нестора-літописця, Наукового товариства імені Шевченка.
У березні 1922 обраний президентом Всеукраїнської академії наук,
як складової частини Академії Наук СРСР, але пробув ним не довго, до смерті у травні.
Наукові праці з історії України XVI-XIX ст., історії права, етнографії, історіографії:
"Социнианство в Польше и юго-западной Руси" (1882); "Очерк внутренней истории Малороссии во 2-й половине XVII столетия" (1875); "Основные черты внутреннего строя западнорусской церкви в XVI и XVII веках" (1884); "Внутреннее состояние западнорусской церкви в польско-литовском государстве в конце XVI столетия и уния" (1884); "Очерки старинного быта Волыни и Украины" (1891); "Отголоски польско-русской борьбы XVII столетии в мелочах будничной жизни" (1887); "О семейных отношениях в юго-западной Руси в XVI - XVII столетиях" ("Русская Старина", 1880); "Биографии Кирилла Терлецкого и Ипатия Поцея" ("Памятники русской старины в западных губерниях", Батюшкова , т. VIII, 1885).
