Київський Словарь
Пам'ятники Київа
Музей Становлення української нації
Музеї Київа
ОУН/УПА (1941-1961) 1
Степан Бандера, Роман Шухевич, Андрій Мельник, Августин Волошин
Музей Становлення української нації

фото 2019р.

фото 2019р.

фото 2019р.

фото 2019р.

фото 2019р.

Степан Бандера Роман Шухевич

фото 2019р.

фото 2019р.

фото 2019р.

Андрій Мельник Августин Волошин

фото 2019р.

фото 2019р.

фото 2019р.

фото

фото

фото

фото

Пам'ятник Степану Бандері
Івано-Франківськ
фото

фото

фото

фото
фото

фото

фото

фото

листи української діаспори

фото

фото

фото

1 Степан Андрійович Бандера (1909-1959) - Герой України (посмертно 2010р.), лідер ОУН(б), керівник УПА

Шухевич Роман Осипович (1907-1950) - Герой України (посмертно 2007р.) український політичний і державний діяч, військовик. Генерал-хорунжий, головнокомандувач Української повстанської армії, голова Секретаріату Української головної визвольної ради (1943-1950).
Пройшов разом з Бандерою польські концтабори і в'язнці (1934-1937) У 1939р. став на захист Карпатської України.
(1941-1942) - командир українського військового підрозділу "Нахтігаль" в складі іноземних легіонів Вермахту.
30 червня 1941р. разом зі своїми вояками взяв участь в проголошенні від імені ОУН(Б) Акту відновлення Української Держави.

Спеціальний дверсійний батальйон Абверу-2 "Нахтіґаль" ("cоловейко") імені С.Бандери був сформований у березні-квітні 1941р. Командиром батальйону з боку німців був обер-лейтенант Альбрехт Герцнер, командиром батальйону з боку українців - капітан Роман Шухевич.
На фронті, дізнавшись про арешт та ув'язнення німцями Бандери та Стецька, вояки Шухевича відмовлся віконувати накази німецького командування та вимагали негайного звільнення. Обидва українські спеціальні батальйони були відкликані з фронту 13 серпня 1941р. вивезені назад до німетчини і розформовані. Вояків підпорядкували у 201-й батальйон шуцманшафту і відправил до окуповної німцям Білорусії... Шухевич, за відмову продовжувати службу у каральному батальоні, був ув'язнений... Після втечі (1943р.) перейшов на нелегальне становще та очолив Українську Повстанську Армію (УПА) під іменем Генерал Тарас Чупринка яка розпочала війсковий супротив німецькій окупації України. А із 1944р. продовжувала війсковий супротив вже Радянської окупації України
Створення українських військових частин у складі вермахту було пов'язано з намаганням керівництва ОУН мати свої власні збройні формування. Керівництво Організації українських націоналістів надіялося, що ці підрозділи стануть ядром майбутньої української армії і гарантом створення незалежної суверенної Української держави. А німці мали власні цілі - використати українців як інформаторів і перекладачів, а також для виконання карально-поліцейських функцій.

Мельник Андрій Атанасович (1890-1964) - український державний, військовий, та політичний діяч. Голова Проводу Українських Націоналістів, голова ОУН. .Ініціатор створення та ідеолог Світового Конгресу Вільних Українців, лідер старої, компромісної, поміркованої частини ОУН(м). Один з організаторів Січових Стрільців, Української Військової Організації, Українського Національного Комітету, Української Національної Ради.
Розкол ОУН на мельниковців ОУН(м) та бандерівців ОУН(б) виник у 1940р. після знищення Польщі фашистськими та радянськими арміям. Бандера прагнув незалежної суверенної держави Україна і вважав ворогами як Німетчину так і СРСР, а Мельник бачив основного ворога у більшовизмі)


Волошин Августин Іванович (1874-1945) - Герой України (посмертно 2002р.) український політичний, культурний, релігійний діяч, греко-католицький священик Мукачівської єпархії, Президент Карпатської України (1939). Під час окупації краю Угорщиною (вторгнення гортистського Королівства Угорщина, за підтримкою Третього Рейху відбулося в ніч з 13 на 14 березня 1939р.) емігрував разом з урядом за кордон і поселився в Празі. У травні 1945 року був заарештований радянськими спецслужбами НКВД й вивезений до СРСР. Помер у московській Бутирській в'язниці.

Карпатська Україна - українська незалежна держава - автономна республіка у складі Чехо-Словаччини в 1938-1939 роках.



  Copyright © Gennadiy Moysenko 2020-2021