Конфуций

Киевский Словарь
Пам'ятники Київа
Діячи культури Конфуцій ¹

пам'ятник Конфуцію (ск. Микола Зноба, Вероніка Дірова, 2018р.)
площа Знань Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського"

"Той, хто вчиться, але не мислить - втратить себе, той, хто мислить, але не вчиться - занапастить себе" (Конфуцій )

Київ, пам'ятник Конфуцію у МАУП

¹ Конфуцій Кон Фу-цзи (551до н.е. - 479до н.е.) - давньокитайський філософ та політичний діяч, титульна фігура у конфуціанстві.

Через бідність у віці сімнадцяти років Конфуцій змушений був обійняти другорядну посаду в державній адміністрації - хранителя складів і наглядача пасовищ сімейства Цзі - однієї з трьох найвпливовіших аристократичних родин царства Лу (Східний Китай)
За майже сорок років Конфуцій пройшов усі сходинки адміністативної служби царства Лу - до посади сикоу (міністр юстиції)...

Діяльність Конфуція-чиновника розглядається як невід'ємна частина самого вчення, адже особистий приклад відіграє в його вченні вирішальну роль. Судження мають підкріплятися справами, тим більше коли мова йде про самого Вчителя.

З 497р. Конфуцій провів наступні 14 років у мандрах. Повернувшись до Лу, він зосередився на викладанні.

Конфуціанство:
Конфуцій вважав, що найвищої ефективності управління державою можна досягти лише на принципах патріархально-кланової форми підпорядкування - по старшинству в родині. Згідно з його вченням, держава - це одна велика родина, де влада імператора - влада батька, а відносини правителів і підданих - родинні відносини. Він пропонує будувати відносини у середині держави на засадах принципів доброчинності, які відповідають нормам та ритуалам.
Конфуціанська модель державного устрою могла функціонувати тільки в умовах існування ідеального в морально-етичному плані державного апарату. Всі проблеми в суспільному житті Конфуцій пояснював недосконалістю суспільної моралі і вважав, що від моральності правлячих залежить моральність підданих
Конфуцій вивів золоте правило етики: "Не роби іншому того, чего не бажаєш собі".

Розмірковуючи у похилому віці про пройдений шлях, Учитель сказав: У п'ятнадцять років я зосередив свої помисли на навчанні. В тридцять я здобув самостійність. У сорок я звільнився від сумнівів. У п'ятдесят років я пізнав Волю Неба. У шістдесят я навчився відрізняти правду від неправди. У сімдесят років я став слідувати бажанням свого серця й не порушував ритуалу .